Коли я тільки знайомилася з методологією Ігоря Погодіна, мені все здавалося гранично ясним, я навіть раділа, що так успішно переживаю життя і володію підвищеною чутливістю. Зараз, через майже два роки після знайомства з психотерапією переживанням, я все ще сумніваюся, а чи дійсно я переживаю життя.

ПЕРЕЖИВАТИ І ПЕРЕЖИТИ – В ЧОМУ РІЗНИЦЯ?

Переживати життя – це усвідомлювати почуття в кожен момент часу, помічати що відбувається і хто як ставитися до цього. Це помічати новини у власних реакціях і відносно цього бути в постійному контакті з собою, полем і людьми. Це дуже енергозатратно.

Несподіваний факт: в середньому ми переживаємо своє життя в межах 1-2%, все інше – концептуальний погляд на речі.

Концепції – це те, що ми знаємо про те, як має бути, що ми повинні відчувати, як повинні жити. Це традиційні уявлення про власне життя, навіть якщо це життя триває кілька років і не встигло обрости своїми традиціями. Концепції бувають світовими – наприклад, смерть. Всі знають, що вона неминуча. Концепції можуть бути територіальними – наприклад, традиції окремого народу. Концепції можуть бути сімейними – наприклад, всі в вашій сім’ї виходять заміж до 20. Таким чином, де б ми не були, ми під владою концепцій. І це не є вільний вибір. Це життя з рішенням жити, згідно з тим, що ми знаємо про життя.

Ігор Погодін стверджує, що досить підвищити відсоток переживання до 5-7% і життя зміниться невпізнанно. І цей відсоток підвищити реально – на особистому досвіді я помічаю зараз, як багато виглядає інакше і як швидко все змінюється в моєму житті. Правда, я не впевнена, що вийшла хоча б на 3% показник.

АЛЕ ЩО ЗМІНИЛОСЯ БЕЗПОВОРОТНО?

Кардинально змінилося друге значення слова «переживати». Я стала переживати життя більше, а переживати проблеми менше.

ЯК ЦЕ?

Друге значення слова «переживати», відоме всім людям, – це адаптація в кризовій ситуації. Ми так і говоримо: «я переживаю звільнення, розлучення». У цьому значенні «переживання» є початок і кінець, ситуація починається і закінчується. Примітно, що в основному переживання носять негативний характер, адже рідко хто переживає весілля дочки, закоханість, народження дітей. Коли ситуація вирішується, ми часто говоримо «я пережив». І це нічого спільного не має з тим переживанням життя, про який пише і говорить Ігор Погодін і психотерапія переживанням. Більш того – дуже часто спроби так переживати схожі на спроби зупинити річку, скасувати водоспад і взагалі, взяти планету в свої руки. Чи реально це? Звичайно ж ні. Але мало хто помічає, що психіка – це планета і є. І всі процеси в ній – нормальні.

У широкому сенсі переживання – це перманентний процес, в якому людина живе, і у якого немає початку і кінця. Більш того, не події запускають це переживання, а сам процес створює події, так само як і трансформаційні кризи, які змінюють картину світу.

Таке переживання життя – це паровоз, який рухає все, а мета такої психотерапії – відновити здатність людини переживати своє життя так, щоб почати помічати те, що концептуально помітити ніяк не можна.

Так я почала помічати, чого ніколи не помічала раніше. Моя здатність переживати підвищилася, а вміння втрачати опору перед обличчям криз і проблем знизилося. Якщо жити в такій моделі, то негативне переживання втрачає актуальність. Проблеми нікуди не зникають – неможливо прожити життя і не зіткнутися з проблемами – але зникає необхідність переставати жити, поки проблема не вирішена. Життя стає живим навіть з проблемами і з кризами. І це, напевно, найголовніше, за що я вдячна методології – за своє життя, яке тепер відчувається, незалежно від того, що в ньому відбувається. За можливість радіти чи сумувати, згідно ситуації.

Це величезний крок, але тільки початок. Методологія захоплює, почуття насичуються відтінками, реакції дивують, і кожен день тепер різний, а від цього немає відчуття дня бабака, навіть якщо події мало чим відрізняються.

Переживання життя позбавляє страху смерті, мені здається. Принаймні, у мене це так. Адже якщо жити на повну, то боятися можна тільки самого життя-непередбачуваності. Але і з таким страхом легко жити, а не справлятися з ним.